Лісабон, травень 2026 року. У волонтерському центрі допомоги українським біженцям у районі Алваладе зібралося чимало людей. Хтось вивчає португальську, хтось заповнює документи, і в куточку кімнати жінка розмовляє телефоном — мабуть, з родиною, що залишилася в Україні. Ця сцена повторюється тут щодня, вже майже чотири роки поспіль.
Людмила Коваль — координаторка цього центру. Сама українка, вона приїхала до Португалії ще у 2014 році, задовго до повномасштабного вторгнення. Її розуміння ситуації одночасно зсередини і ззовні робить її голос особливо цінним. Наша редакторка Марія Ковальчук зустрілась з нею для відвертої розмови про реалії допомоги на місцях.
Людмила Коваль : координаторка волонтерського центру
Людмила Коваль
Координаторка волонтерського центру допомоги біженцям (Лісабон) · 10 років волонтерської роботи
Розмова про реалії допомоги
Марія Ковальчук : Людмило, розкажіть, як ваш центр впорався з масовим прибуттям українців у 2022 році ?
Людмила Коваль : Це було щось між хаосом і чудом. За два тижні до нас звернулись сотні людей. Багато з них — мами з дітьми, що прилетіли буквально з однією валізою. Я сама українка, знаю Португалію зсередини, знаю мову — і раптом стала мостом між двома світами. Ми залучили португальських волонтерів, які нічого не знали про Україну, і українців, які нічого не знали про Португалію. Разом ми навчились. Що мене вразило найбільше — швидкість, з якою наші люди беруть ситуацію в свої руки. Вже через місяць деякі з них допомагали нам допомагати іншим. Це типово українська риса — ця здатність організуватися і не чекати, поки хтось зробить за тебе.
Чим відрізняється сьогоднішня ситуація від 2022 року ?
Різниця величезна. У 2022 — паніка, невизначеність, питання "чи доживу я до наступного тижня тут?". У 2026 — більше стабільності, але й більше втоми. Люди, які думали, що повернуться через три місяці, опинилися тут вже чотири роки. Їхні діти ростуть португальськими. Деякі з них вже думають португальською. І ця реальність породжує нову хвилю болю — як бути одночасно тут і там? Як зберегти ідентичність, коли діти вже не хочуть говорити українською вдома? Це питання, з яким ми стикаємось дедалі частіше.
Як ви підтримуєте людей в цьому "між двох вогнів" ?
Ми не намагаємось дати відповіді там, де їх немає. Наша роль — створити простір, де люди можуть бути чесними — з собою і з нами. У нас є групи підтримки, де люди зустрічаються раз на тиждень і просто розмовляють по-українськи. Це звучить просто, але має велике значення. Бути в країні, де вашу мову не розуміють, де ваш досвід незрозумілий більшості — це самотньо. Ці зустрічі нагадують людям, що вони не одні. Психологічна підтримка — це не лише індивідуальна терапія. Це спільнота, це зв'язок, це відчуття, що тебе бачать.
Які найбільші перешкоди стоять перед українськими біженцями у Португалії сьогодні ?
Мова, безумовно, стоїть на першому місці. Португальська — не найважча мова для слов'янського мовця, але потребує часу і регулярної практики. Для людей, які весь день спілкуються лише з іншими українцями, прогрес повільний. Ми наполягаємо на тому, щоб люди змушували себе говорити по-португальськи хоча б у магазині, з сусідами, з лікарем. Це незручно, це соромно — але це єдиний шлях. Друга перешкода — визнання кваліфікацій. Я знаю юристку, що підмітає вулиці, і хірурга, що працює в кав'ярні. Це трагедія і для них, і для країни. Треті — це бюрократія. Португалія зробила кроки вперед, але процедури досі складні, а помилка в документі може затримати процес на місяці.
Що ви хотіли б сказати українцям, які ще вагаються, чи звертатись по допомогу ?
Прошу — не чекайте, поки стане зовсім погано. Ми, українці, виховані в культурі "справляться самі", "не скаржитись", "бути сильними". Це чудова риса, яка допомагає виживати. Але вона може заважати прийняти допомогу, коли ця допомога справді потрібна. Центри підтримки, асоціації, волонтери — ми тут саме для вас. Прийти і попросити про допомогу — це не слабкість. Це мудрість.
Як ви вирішуєте питання зайнятості для кваліфікованих фахівців, чиї дипломи не визнані в Португалії ?
Це один із найболючіших аспектів. Я знаю кардіолога, який тут працює охоронцем. Знаю вчительку, яка прибирає готелі. Не тому, що вони не хочуть працювати за фахом — а тому, що система не передбачена для швидкого визнання дипломів. Ми запустили програму "Компетентна Україна" — де співпрацюємо з португальськими компаніями, готовими взяти на роботу кваліфікованих українців з умовою паралельного проходження скороченого курсу на підтвердження кваліфікації. Результати є : за 18 місяців 34 людини знайшли роботу відповідно до своєї кваліфікації. Це крапля в морі, але кожен такий випадок — перемога. Ми також співпрацюємо з PAR і португальськими університетами для прискорення процедур визнання академічних ступенів. Процес довгий, але рухається.
Розкажіть про роль діаспори — тих, хто живе в Португалії вже багато років. Як вони допомагають ?
Стара діаспора — це золото. Люди, які живуть тут 10, 15, 20 років — вони знають систему, знають мову, мають мережу контактів, знають, де добра школа, де швидше лікарня, до якого адвоката звернутися. Це знання не написано в жодному довіднику — воно передається особистим спілкуванням. І вони ним діляться. Іноді навіть приймають чужих людей до себе — просто тому, що "свої". Водночас є й певна напруга — різниця між поколіннями і між хвилями еміграції. Ті, хто приїхав у 90-х, мають інший менталітет, інший досвід. Не завжди легко знайти спільну мову. Але в кризовий момент 2022 року ця різниця відступила — і стала видима лише одна спільність : Україна. Саме до спільноти українців у Португалії, як у Лісабоні, так і по всій Португалії, можна звертатись через асоціації AUP і UCUP — вони є першим контактом. Для глибшого розуміння того, як українська діаспора організується у Франції та Європі, рекомендуємо також ресурс [weareukraine.fr](https://weareukraine.fr/) — документування культурних мереж і громадського життя діаспори.
Звернення до португальців і українців діаспори, які хочуть допомогти ?
До португальців кажу : ваша щирість і відкритість змінили багато доль. Продовжуйте. Відкрийте двері, запропонуйте урок португальської, будьте другом для сусіда-українця. До діаспори старої — тих, хто живе тут роками : ви маєте те, чого у новоприбулих немає — мову, досвід, мережу. Поділіться. Навіть одна година на тиждень може змінити чиєсь життя. Ми разом — сильніші.
Кілька практичних порад від Людмили
Перед розставанням Людмила Коваль ділиться кількома конкретними порадами для тих, хто щойно прибув до Португалії або думає про переїзд :
1. Зареєструйтесь в ACM якнайшвидше — статус тимчасового захисту відкриває доступ до більшості соціальних пільг і є обов’язковою умовою для офіційного оформлення роботи.
2. Знайдіть “свою” спільноту — у Лісабоні, Порту та інших великих містах є активні групи українців онлайн і офлайн. Ці зв’язки — безцінний ресурс практичної інформації.
3. Вчіть португальську щодня — навіть 20-30 хвилин на день через застосунок (Duolingo, Pimsleur, Glossika) дає помітний результат за кілька місяців. Португальська відкриває двері, яких без неї просто не існує.
4. Звертайтесь по психологічну допомогу без сорому — переміщення, невизначеність і постійна тривога за рідних в Україні — це травматичний досвід. Звертатись за ресурсами для відновлення — не слабкість, а мудрість. Наша сторінка психологічної підтримки містить список фахівців, які говорять українською.
5. Пам’ятайте : ви не самі — тисячі людей пройшли той самий шлях. Вони допоможуть. Достатньо запитати. Відомості про організації допомоги Україні в Португалії завжди доступні на нашому сайті.
Факти і хибні уявлення про допомогу біженцям
Правда чи міф — поширені уявлення про допомогу українцям
Висновок — 3 речі, які варто запам'ятати
- Потреби еволюціонували : у 2026 році пріоритет — не харчова допомога, а тривала інтеграція — мова, кваліфікована робота, психічне здоров'я. Організації потребують стабільного фінансування, а не лише разових внесків.
- Волонтерство компетентності недооцінене : лікарі, юристи, бухгалтери, вчителі — ваші фахові навички коштують не менше, ніж грошовий внесок до асоціації.
- Діаспора — ключовий актор : українці, які живуть у Португалії роками, є мостом між новоприбулими та португальським суспільством. Підтримати їхні асоціації — значить помножити ефект допомоги.
Дізнайтеся більше про організації, що підтримують українців у Португалії, на нашій сторінці організацій допомоги Україні. Прочитайте також наш посібник з пошуку житла для біженців у Португалії.